Завдання старшокласника, щодо безболісного проходження адаптаційного періоду:
- прийняття позиції “учень – старшокласник профільного ЗНЗ”,
- прийняття новачків у колектив,
- пошук особистого сенсу і мотивації для кожного десятикласника,
- пізнання специфіки статеворольових відносин,
- організація самопізнання та доброзичливої конструктивної рефлексії.
Специфіка адаптаційного періоду десятикласників
В юності особливо зростає необхідність у визнанні й захищеності. Як ніколи, стають актуальними потреби у спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись одне з одним, юнаки й дівчата відчувають необхідність знайти своє “Я”, зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу “Я” як власними очима, так і очима інших.
Набуття необхідних життєвих компетентностей
у період адаптації
Щоб мати змогу знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними компетентностями:
- гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях,
- самостійно та критично мислити,
- бачити й формулювати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення,
- усвідомлювати, де та яким чином слід використати здобуті знання,
- творчо мислити,
- грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для розв’язання нових проблем,
- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях,
- самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.
Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
| 
