СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ століття. Але головна проблема не втому, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Ми вже звикли, що 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проблема в тому, що ми як і багато років тому, не хочемо всерйоз сприймати факт, що живемо в світі, в якому існує вірус імунодефіциту людини, і повірити, що проблема СНІДу і його наслідки безпосередньо стосується кожного. Саме тому, 1 грудня – День боротьби зі СНІДом перейменовано в Міжнародний день порозуміння з ВІЛ-інфікованими.
 Один мудрець сказав: "Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе –можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе, і супротивника –перемога буде на твоєму боці”. Під супротивником мається на увазі ВІЛ/СНІД, і ми повинні знати якомога більше про свого супротивника.
Вперше виявлено –у 1981 році як особливо інфекційна хвороба,1983 році був виділений вірус та одночасно виявлено у Франції. Для вірусу властива генетична мінливість. Вірус потрапляє в організм, проникає в лейкоцити, змінює генетичний код на код цих клітин. Руйнуються клітини, вони розпадаються на велику кількість частинок.
Існує багато типів цього збудника, деякі викликають злоякісний перебіг захворювання людини, інші типи, доброякісний перебіг.
Гіпотези.
1. вірус проходить період власної еволюції. Спочатку він розвивається в організмах гризунів, далі переходив до кішок, мавп, а потім людини.
2. вірус існував в ендемічних зонах (закрити зонах) до кінця ХХ століття. Ці зони розташовані в Центральній і Західній Африці, в лісних поселеннях. Протягом багатьох століть захворювання не виникали, бо пройшов процес адаптації. Внаслідок туризму розповсюдився на інші континенти.
3. зоофілія – внаслідок контакту з тваринами.
 Шляхи інфікування
Передача збудника від інфікованих людей відбувається через статеві контакти (виявлені в спермі), через повторне використання нестерильних виробів (медичних інструментів, голок, шприців). Найбільша частота передачі вірусу при статевих відносинах, також при гомосексуальних контактах (чоловіків).
Доведено: вірус імунодефіцити передається від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря, або через навколишні предмети.
Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого ставлення від оточення, друзів. Таке ставлення потрібне хворим, адже через свій хворобливий стан часто відчувають себе пригніченими. Співіснування з інфікованим ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості.
Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних, та вміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть з ВІЛ.
На щастя, є ряд факторів усвідомлення, який допомагає планувати і проводити заходи спрямовані на призупинення не тільки епідемії ВІЛ/СНІДу, а й епідемії страхів і чуток, якими переповнена вся історія виникнення і розповсюдження пандемії, зокрема:
- шляхи інфікованості обмежені між людьми;
- прийняття таблеток може сповільнити розвиток інфекції , інколи ВІЛ – інфікованість перетворюється на хронічні захворювання;
- при лікуванні контрацепція вірусу в рідинах організму зменшується;
- зняття стигми з ВІЛ - інфікованості поліпшує життя не тільки їм і їхньому оточенню, а й сприяє своєчасному зверненню за допомогою і уникненню ризикованих контактів.
Від страху і стигматизації, пов’язаної із ВІЛ/СНІДом людство поступово переходить до усвідомлення цієї проблеми. 

На початку великого шляху, який називається життя, кожен із нас стоїть перед вибором. Отже, що краще: бути здоровим, багатим та щасливим чи бути хворим, бідним і нещасним? Для того щоб зберегти здоров’я, бути успішним у житті, створити гарну сім’ю, потрібно над цим працювати.
СНІД сьогодні – це найнебезпечніша хвороба, котра, на жаль, не виліковується. Вона забрала життя багатьох людей –Від СНІДу померло вже близько 12,5 млн. осіб. 
За даними міністерства охорони здоров’я в Україні 400 тис. осіб є вірусоносіями, а хворіють на СНІД близько 12,5 тис. людей. Темпи розвитку епідемії СНІДу в Україні найбільші в світі. За прогнозами медиків у 2010 р. інфікованих буде 600 тис., а щорічно помиратиме від 40 до 90 тис. осіб. У багатьох країнах світу ця хвороба стала національним лихом.
Синдром набутого імунодефіциту -СНІД був вперше зареєстрований у 1981 році в США. Через 2 роки виявлено збудник цієї хвороби, яку пізніше назвали імунодефіцитом людини -ВІЛ. 
ВІЛ-інфіковані - це особи, в організмі яких виявлено вірус набутого імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту) –кінцева стадія ВІЛ –інфекції. Хворі на СНІД – особи з різноманітними патологічними проявами, зумовленими глибоким ураженням імунної системи вірусом імунодефіциту людини.
Пандемія СНІДу, що спіткала людство, це дуже тяжке випробування, яке можна порівняти хіба що із середньовічною чумою. Тільки об’єднанні зусилля вчених та медиків можуть і повинні зупинити розповсюдження страшного захворювання.
Для досягнення цієї мети кожна людина нашої планети має докладати певних зусиль, а тому ми повинні виконувати елементарні вимоги, які допоможуть зберегти здоров’я кожного та здоров’я нації.

Хвороба з назвою СНІД щороку прогресує та забирає життя мільйонів людей. Хвороба СНІД викликається ВІЛ 9вірусом імунодефіциту людини). Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивними. Проте, лише кінцева стадія хвороби називається СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини. Для СНІДу не існує перешкод, він однаково вражає чоловіків, жінок та дітей. З уроків "Основи здоров’я” та годин "Духовного розвитку” ми вже знаємо, що існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини. Наступні твердження нам також вже відомі: 
1. ВІЛ не можна вдихнути, немає його в сльозах, поті, слині, не можливо заразитися, доторкнувшись до зараженої людини;
2. Шкіра – нездоланний бар’єр для ВІЛ;
3. Такі комахи, як комарі не переносять ВІЛ;
4. Можна торкатися, обійматися із ВІЛ-позитивною людиною, можна носити її одяг.
Сьогодні лікування такої хвороби, на жаль, не може привести до одужання, проте вона може повернути людину до нормального ритму життя, бо попереджує розмноження вірусу та розвиток хвороби.
ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ- інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ-позитивна людина має вести особисте життя, мати друзів, право жити, одержувати інформацію і освіту.

Більше 100 тисяч дітей в Україні вже хворі на СНІД. Такий висновок зробив дитячий фонд ООН. Тому ВІЛ-інфекція становить велику небезпеку для людей і суспільства. Про неї треба знати всім та спільно вирішувати цю проблему, необхідно докладно вивчати правду про ВІЛ-інфекцію та інформувати про це членів родини. 
СНІД може привести до серйозного соціального та економічного занепаду. 
Багато людей не знає, що вони ВІЛ-інфіковані, оскільки симптоми з’являються іноді через десять років після зараження. ВІЛ не можливо розпізнати на підставі зовнішнього вигляду людини. Лише аналіз крові може розпізнати, чи ВІЛ-інфікована людина, чи ні.
Сьогодні ВІЛ-інфекція не виліковується, ліки, які б зменшували ВІЛ в організмі досі не винайдено. Проте вже нині є такі ліки, які запобігають зараженню дитини у лоні матері, полегшують перебіг ВІЛ-інфекції та запобігають розвиткові СНІДу.
Особисті знання кожного, особиста відповідальність кожного, і насправді, дуже прості способи захисту допоможуть нам не переступити цю останню межу. Тому що за цією межею почнуться процеси, які можуть зламати майбутнє прийдешніх поколінь і нашої країни.

Згідно зі статею 17 Закону України "Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення” ВІЛ-інфіковані люди:

• Користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно – правовими актами; 
  

• Крім загальних прав і свобод, мають також право на: 
  - відшкодування збитків, пов’язаних з обмеженням їхніх прав, в наслідок розголошення інформації про факт зараження ВІЛ;
  - безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого виявленого у них захворювання, засобами особистої профілактики та наданням психосоціальної підтримки;
  - безоплатний проїзд до місця лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування;
  - користування ізольованою житловою кімнатою.
  

Не користуватися з іншими людьми одними й тими ж самими голками та шприцами для введення лікарських препаратів. Найкращий спосіб – використання стерильних шприців;

Виключити статеві контакти з людьми, стосовно яких немає впевненості, що вони не інфіковані;

Не допускати, аби біологічні рідини інших людей (особливо кров, сперма, вагінальні виділення) потрапляли на шкіру або слизові оболонки. Слід пам’ятати, що ймовірність зараження прямо залежить від кількості сексуальних партнерів;

Якщо ви живете статевим життям, то слід дотримуватися концепції "безпечного сексу”, тобто користуватися презервативом, в усіх випадках сексуальних контактів ( вагінальні, анальні, оральні) або застосовувати так звані альтернативні форми статевих стосунків.

• Під час статевого контакту сперма або вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизову оболонку піхви, статевого органа, ротової порожнини, шлунку або прямої кишки, через які вірус проникає у кров іншої людини;
• У разі порушення цілісності шкірних покривів гострими предметами ( зокрема, голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людини і її кров залишилася на ньому. Ризик інфікування ВІЛ є найбільшим при повторному користуванні шприцом або голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливання крові, яка містить ВІЛ;
• Від інфікованої матері під час вагітності, пологів або під час годування груддю.
  

ВІЛ не передається:

• При спільному користуванні верхнім одягом з людиною, яка інфікована ВІЛ;
• При рукостисканні;
• При загальному користуванні фонтанчиком для питної води;
• Через домашніх тварин;
• При користуванні загальним туалетом (унітазом);
• При контактах у транспорті (наприклад, у "годину пік”);
• При чханні і кашлі;
• Через обійми;
• Через монети та паперові гроші;
• Через постільну та натільну білизну;
• Через рушники, мило, мочалку;
• При укусах комарів та інших комах;
• При плаванні в басейні;
• Через дверні ручки та спортивні знаряддя;
• При "сухих” поцілунках.

Потрапляючи в організм людини, вірус імунодефіциту міститься в біологічних рідинах: крові, спермі, вагінальних виділеннях, грудному молоці, що зумовлює шляхи його передачі.

СНІД розвивається після проникнення в організм людини ВІЛ