Досить часто хлопці й дівчати потрапляють у ситуації, коли їм важко зробити перший крок до знайомства, особливо, із людиною протилежної статі, перший крок до примирення. За цим стоять глибокі переживання: страх, роздратування, несподівана агресивність. Усе це може ускладнювати життя. Але при бажанні завжди можна знайти вихід.
Пам’ятай!
Найважливішим є саме перший крок. Тому, якщо ти хочеш познайомитися чи помиритися, йди першим назустріч людині, не чекай і не думай, що це повинна зробити вона.
Посміхайся! Твоя посмішка свідчить про добрі наміри.
Частіше називай ім’я співрозмовника. Для кожного звук власного імені найсолодший і найважливіший звук людської мови.
Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Розмова «ні про що», про футбол, погоду, фільм теж може дати хороший результат. Важливо те, що контакт уже відбувся.
Налаштовуйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато важче, аніж говорити самому. Уважно спостерігай за іншими, намагайся якомога глибше зрозуміти повідомлення, запам’ятовуй почуте, перед тим як дати відповідь.
Слова не обов'язково найважливіші елементи повідомлень. Ми спілкуємося навіть тоді, коли мовчимо.
Будь відкритим, випромінюй тепло, і воно повернеться до тебе.
Міф 1. Якщо в моєї дитини є від мене секрети, отже, вона мені не довіряє. Антиміф. Дитина, яка нормально розвивається, завжди прагне ствердити своє право на недоторканість приватного життя. При цьому вона почувається власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який відчуває особисту територію дитини, незабаром відчує її подяку і повагу.
Міф 2. Не можна хвалити дитину – виросте егоїстом і задавакою. Антиміф. Педагоги і психологи стверджують: заохочення – найдієвіший виховний метод! Перестаратися можна тільки з нещирими компліментами. Але якщо нагорода заслужена – не бійтеся вручити її героєві!
Міф 3. Будь-яка дитина може зрозуміти мову переконання, логіки, раціонального пояснення. Антиміф. Якби це було можливо, то наші діти давно уже були б ідеальними, адже вони щодня чують дуже багато настанов. Але поведінка більшості дітей ірраціональна, вона підкоряється не логіці, а динаміці емоційних процесів. А емоції більше впливають на поведінку.
Міф 4. Будь-яка дитина може стати лідером. Антиміф. Не кожна дитина може бути лідером і не кожному можна бути лідером! Якщо ця роль нав’язана, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитини, вона може завдати їй шкоди.
Міф 5. Якщо дитиною не опікуватися і не контролювати її, вона взагалі нічого не робитиме. Антиміф. Головна небезпека міфу полягає в тому, що контрольована дитина не набуває навичок самоорганізації і самодисципліни, у неї не розвивається вольовий компонент. У дитини немає ситуацій подолання, їй не потрібно себе спонукати до дії, за неї це роблять дорослі.
Міф 6. Настанова батьків своїй дитині: "Головне, щоб ніхто з оточення не мав приводу про тебе погано сказати або погано подумати". Антиміф. Для того, щоб погано сказати про когось, зовсім не потрібен привід. Його завжди можна вигадати! Цей міф формує оцінне мислення і безмежну залежність від суспільної думки. Страх отримати негативну оцінку оточення робить дитину напруженою і тривожною. А це – шлях до неврозу.
Харчуватися слід три-чотири рази на день. Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м’ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних інгредієнтів їжі в організмі й відновлять енергетичні витрати.
Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать навантаження на нервову систему.
Не варто відмовлятися від звичних занять спортом, розмов по телефону – це буде своєрідним відпочинком.
Слід пам’ятати про біоритмологічні особливості: "сова” неефективно працює о 6-8 год. ранку, а "жайворонок” навряд чи буде працездатним до 2-3 год. ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17 до 18 години.
Можна вживати тонізуючі препарати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. Каву краще пити вранці й небагато. Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених у собі людей.
Мета кожного учня – скласти іспит якнайкраще. А оцінка залежить від двох різних чинників: знань і вміння поводитися на іспиті. Ось деякі поради психолога: 1. Майте вигляд впевненої у собі людини. 2. Спрямуйте розмову в потрібне русло. 3. Не втрачайте самовладання, якщо не знаєте відповіді на запитання. 4. Ведіть із вчителем діалог. 5. Змінюйте перебіг думок, перебудовуйте розмову у сприятливому напрямі. 6. Вдягніться на іспит охайно. 7. Говоріть неголосно, але чітко й упевнено, усміхайтеся. 8. Налаштуйтеся на неодмінний успіх, особливо на першому іспиті. 9. Продумайте поведінку і стиль розмови з вчителем. 10. Будьте спокійні й зосереджені на змісті відповіді. 11. Забудьте про образи на вчителів, батьків, узагалі відстороніться од усього непотрібного. 12. Заспокойте себе тим, що завтра буде день без іспиту, тому сьогодні слід показати себе якнайкраще.
Вправи на розвиток уяви Уява в шестирічному віці надзви¬чайно бурхлива, яскрава, з характер¬ними рисами некерованості У про¬цесі учіння вона поступово розви¬вається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі ре¬алістичнішою та керованою. Інтенсивно формується твор¬ча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від про¬стого довільного комбінування уявлень діти поступово перехо¬дять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви. Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви.
Вправа на розвиток уяви через гіперболізацію об'єкта Батьки показують дитині одну за одною чотири чорнильні пля¬ми і пропонують відповісти на запитання: «Що ти бачиш на цій плямі?», «Що тобі нагадує ця пля¬ма?» Записується час розглядан¬ня дитини плями і відповідь. За¬писані відповіді й час розгляду систематизуються за таблицею. За результатами відповідей можна судити про розвиток фан¬тазії у дітей різних класів, а по тому, що побачила дитина у плямах, — спрямованість її особистості.
Вправи на розвиток мовлення На початок шкільного періоду дитина вже володіє певним слов¬никовим запасом і мовною грама¬тикою. Новим у формуванні мов¬лення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння грамати¬кою письма, збільшення кількості слів і речень у письмових робо¬тах, зростання швидкості письма і його якості Засвоєння письма по¬винно передувати оволодіння чи¬танню, успіхи в якому залежать від батьків, які повинні зацікавлюва¬ти дитину дитячими книжками, стимулюючи запам'ятовувати малюнки і літери, які відповідають їм. Користуючись певними впра¬вами, можна розвивати у дитини як мовлення, так і письмо.
Вправа на розвиток мовної активності Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що мо¬жуть бути використані для скла¬дання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повин¬на розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.
Вправи на розвиток мислення Саме в цей період здійснюєть¬ся перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаман¬ного дошкільнятам, до понятійно¬го, науково-теоретичного мислен¬ня. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання мислительної задачі вони виходять з означе¬них словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2,3). Їм легше проаналізувати конк¬ретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положен¬ня. Використовуючи дані впра¬ви, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношен¬нях конкретно-образних і абст¬рактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.
Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини Батьки дають дитині завдання: • назвати три слова, що почина¬ються з букв м, г, д; • назвати чотири тварини на бук¬ву к, • назвати чотири ягоди на букву в; • назвати п'ять міст на букву р, • назвати три квітки на ч; • назвати чотири держави на бук¬ву а, • назвати шість імен на букву в.
Вправа на розвиток творчого мислення Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між со¬бою за змістом. Наприклад, озе¬ро, олівець, ведмідь або весна, де¬рево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.
Вправа для розвитку логічного мислення Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За ба¬жанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичного опові¬дання, але обов'язково включаю¬чи те, що зображено на листівці. Потім передається естафета іншо¬му членові родини. Той, хто про¬довжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє роз¬витку логічного мислення.
Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті Батькам пропонується зачи¬тати дитині список із 12 не по¬в'язаних між собою слів: Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза. Дитина записує або відтво¬рює усно те, що запам'ятала. Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарв¬лення: Канікули, радість, вікно, де¬рево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров. Батьки визначають кількість відтворених слів.
Вправа на розвиток асоціативної пам'яті Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Зав¬дання дитини — створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попе¬реднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія. Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, кра¬ватка, кіно, справедливість, ди¬ректор, камінь, ключ, терези.
Вправи для розвитку уваги Характерною віковою особ¬ливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домі¬нує мимовільна увага, спрямо¬вана на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.
Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знай¬ти шість предметів: • які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикут¬ник, прямокутник); • які мають певне забарвлен¬ня (червоне, зелене тощо); • які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).
Вправа для розширення і звуження уваги Гуляючи, батьки можуть зап¬ропонувати дитині уважно роз¬дивитися вітрину магазину (про¬дуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені предмети у вітрині. Батько говорить слово "вітрина”, а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотньому порядку від найменшої деталі перейти до цілого.
Вправи для розвитку сприймання З початку входження в на¬вчальний процес сприймання в шестиліток досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в кольорах тощо). Однак їхнє сприймання ще слабко диферен¬ційоване, вони не вміють робити цілеспрямованого аналізу резуль¬татів сприймання, вирізняти се¬ред них головне, суттєве, їхньо¬му сприйманню властива вираже¬на емоційність. Включення їх у процес учіння сприяє формуван¬ню у них такого виду діяльності, як спостереження. Під час навчання можна забезпечити зро¬стання швидкості перебігу про¬цесів сприймання, збільшити кількість сприйнятих об'єктів, розширити обсяг їх запам'ято¬вування тощо. Поряд із зазна¬ченими кількісними змінами у розвитку сприймань шестиліток відбуваються і якісні зміни. Вони є певними утвореннями структури сприймань, виник-неннями нових особливостей, які свідчать про зростання їхньої пізнавальної активності. Для того, щоб укріплювалися зв'яз¬ки в корі головного мозку й підвищувався рівень сприй¬мань, потрібно розвивати спос¬тережливість, користуючись на¬бором вправ.
Вправи для розвитку точності сприймання Батькам пропонується про¬демонструвати дітям картку чи малюнок упродовж кількох се¬кунд, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого ко¬льору і поставити наступні за¬питання перед дитиною: • Яких листочків більше — жовтих чи зелених? • Усього листочків більше чи менше п'яти? Батьки демонструють ди¬тині картку чи малюнок упро¬довж кількох секунд, на якій зоб¬ражено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдан¬ня відповісти на запитання: • Яких кольорів кульки?
• Яких найбільше? • Яких найменше?
Вправа для тренування обсягу зорового сприймання На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упро¬довж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: • скласти найкоротше слово з поданих складів; • скласти якомога більше слів, що означають назви рос¬лин, тварин. Орієнтовні набори складів: ра-к, ма-к, ле-в, со-м, ду-б, пе-с, кі-т, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.
Найважливішим чинником психічного розвитку дитини до¬шкільного віку є формування пси¬хологічної готовності до шкільно¬го навчання. По суті її становлен¬ня свідчить про завершення пе¬ріоду дошкільного дитинства. У складному комплексі яко¬стей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумо¬ву та емоційно-вольову. Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це ба¬жання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціально¬го статусу (портфель, форма, влас¬не робоче місце, нові друзі тощо). Однак, справжня мотивацій¬на готовність зумовлюється пізна¬вальною спрямованістю дошкіль¬ника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, на¬буваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнен¬ня пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамо¬ту, читання тощо. Якщо така пізнавальна ак¬тивність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сто¬ронні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює не-спроможність дитини взяти на себе обов'язки учня. Навчання в сучасній школі потребує також розумової готов¬ності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким ко¬лом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мис¬ленням (вони повинні здійсню¬вати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, кла¬сифікації тощо), які дають змо¬гу систематично спостерігати за предметами та явищами, виок¬ремлювати в них суттєві особ¬ливості, міркувати і робити умовисновки). Крім того, діти мають воло¬діти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань). Велику роль відіграє емоцій¬но-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спря¬мувати її на розв'язання на¬вчальних задач тощо. Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці по¬зитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими резуль¬татами. Особливо часто виявляється недостатня сформованість окре¬мих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам до¬цільно було б долучитися до про¬цесу підготовки дитини до на¬вчання. Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкіль¬ному вікові особливості мислен¬ня: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'¬ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне вико¬нання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв.; особли¬вості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах. Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'яв¬ляються і підтримуються лише зусиллям учителів. Оцінювання навчальної ро¬боти сприймається як оціню¬вання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричи-нити тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похва¬ла допоможе дитині зняти емо¬ційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестиліток він може тривати впро¬довж місяця. Мета досягається набагато ус¬пішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мо¬тиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи. Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упер¬тість. У поведінці дітей чітко ви¬являються особливості їхнього темпераменту, зумовлені власти¬востями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і став¬ленні до оточуючих. Навчальна діяльність у су¬часній школі потребує від учнів високого рівня розумової актив¬ності, що виявляється через роз¬виток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислен¬ня, мовлення, уваги, уяви).
1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна. 2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого „Я”. 3. У цей час починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, у неї часто змінюється настрій, виникають конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків. 4. У дітей настас криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям. 5. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в сім’ї, у школі. 6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю з початком самовиховання. 7. Підліток дуже вразливий, легко піддається впливам, як позитивним так і негативним. 8. Дитина має підвищений рівень тривожності, не підсилюйте його. 9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати дітей без нагляду. 10. Розширюється коло спілкування, підвищується інтерес: до свого тіла, зовнішності, з’являються нові авторитети, враховуйте це. 11. Недоліки і суперечності в поведінці близьких сприймаються гостро і хворобливо. 12.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
