Найважливішим чинником психічного розвитку дитини до¬шкільного віку є формування пси¬хологічної готовності до шкільно¬го навчання. По суті її становлен¬ня свідчить про завершення пе¬ріоду дошкільного дитинства.
У складному комплексі яко¬стей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумо¬ву та емоційно-вольову.
Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це ба¬жання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціально¬го статусу (портфель, форма, влас¬не робоче місце, нові друзі тощо).
Однак, справжня мотивацій¬на готовність зумовлюється пізна¬вальною спрямованістю дошкіль¬ника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, на¬буваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнен¬ня пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамо¬ту, читання тощо.
Якщо така пізнавальна ак¬тивність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сто¬ронні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює не-спроможність дитини взяти на себе обов'язки учня.
Навчання в сучасній школі потребує також розумової готов¬ності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким ко¬лом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мис¬ленням (вони повинні здійсню¬вати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, кла¬сифікації тощо), які дають змо¬гу систематично спостерігати за предметами та явищами, виок¬ремлювати в них суттєві особ¬ливості, міркувати і робити умовисновки).
Крім того, діти мають воло¬діти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань).
Велику роль відіграє емоцій¬но-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спря¬мувати її на розв'язання на¬вчальних задач тощо.
Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці по¬зитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими резуль¬татами.
Особливо часто виявляється недостатня сформованість окре¬мих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам до¬цільно було б долучитися до про¬цесу підготовки дитини до на¬вчання.
Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкіль¬ному вікові особливості мислен¬ня: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'¬ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне вико¬нання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв.; особли¬вості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'яв¬ляються і підтримуються лише зусиллям учителів.
Оцінювання навчальної ро¬боти сприймається як оціню¬вання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричи-нити тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похва¬ла допоможе дитині зняти емо¬ційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестиліток він може тривати впро¬довж місяця.
Мета досягається набагато ус¬пішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мо¬тиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи.
Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упер¬тість. У поведінці дітей чітко ви¬являються особливості їхнього темпераменту, зумовлені власти¬востями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і став¬ленні до оточуючих.
Навчальна діяльність у су¬часній школі потребує від учнів високого рівня розумової актив¬ності, що виявляється через роз¬виток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислен¬ня, мовлення, уваги, уяви). |
