Екологічне виховання — систематична педагогічна
діяльність. спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань,
вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні
вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того,
що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні
його цілісності, чистоти, гармонії.
Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити
висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці
уміння учні набувають на уроках та в позаурочній
діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів
обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної
діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.
Метою
екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і
мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний
світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у
дітей з раннього дитинства.
На основі екологічного мислення і свідомості формується
екологічна культура яка передбачає глибокі знання про навколишнє
середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне
ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню
участь у природоохоронній діяльності.
Система екологічного виховання передбачає врахування
основних ЇЇ аспектів:
— національного та регіонального підходів до вибору
навчального матеріалу екологічного спрямування;
— гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних
чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання
природних ресурсів, забезпечення населення
екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення
промисловими та побутовими відходами);
— збереження фізичного і духовного здоров’я людини;
— об’єктивності у розкритті
основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою,
яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
— зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям,
розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.
Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти
в сучасній школі будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони
природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій
сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних
узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства
і природи; поєднання аудиторних занять
з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові
екологічні практикуми, польові
табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри,
екологічні клуби та ін.); поєднання
класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи.
|