П`ятниця
15.11.2019
01:55
Форма входу
Категорії розділу
Життя пансіону [305]
До уваги абітурієнтів школи-інтернату!!! [2]
Освітянські новини з інших джерел [1]
Пробне незалежне оцінювання - 2016 [2]
Зовнішнє незалежне оцінювання - 2016 [2]
Пошук по сайту
Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Наше опитування
Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?
Всього відповідей: 238
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Шепетівська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів

Одна в поета правда – чистота.

Це кредо творчості, наснаги і мистецтва.

Бо місія творця є непроста –

Достукатися до людського серця!

Любов збудити в серці і красу,

Добро в душі засіяти і віру.

Щоб істину відкрити нам просту,

Щоб будень розігнати сіру.

 

ПРО БУДЕННЕ....

Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді.

І що життя ніхто вже не віддасть… (Ліна Костенко)

Сьогодні в моді той, хто є на "ШКОДІ", 
І в кого є купюри всі під масть..... 
Не в моді платонічні сподівання, 
Лиш "дурень" вірить у кохання..... 
Безмірно жаль, та ми творці тієї моди... 
Що вже сьогодні завдає нам шкоди!!!????
 

ЕТЮДИ ДО СЦЕНОК ПСИХОЛОГІЧНОГО ФОРУМУ 2016 р.

I

Знову сталось все раптово,

Вітер хмару запросив...

Підло так зі спини знову,

Хтось болюче укусив.

Сьози випали росою,

Виє серце – душу рве,

Доля моя лиш босою

По стерні колючій йде.

Кровоточать рани – звуки,

Подих плівка перейма,

Тяжість обриває руки,

Та мені усе дарма!

Після ночі – день приходить

Скільки б не було біди,

На світанку сонце сходить,

Прийде радість і сюди....

II

Зустрілись ми не випадково...

І пристрасть сцени почуттів

Побудував у серці знову

Немислиме число кутів.

Тупі, безвихідні та гострі

З одного боку кида в бік

У замкнений тривожний простір

Безжально, злісно заволік.....

У кожного своя є правда,

У кожного – свої думки....

І, опинившись тут – на сцені,

Свої отримає «пинки»...

III

Здається, просто все й не варто

Спиняти круговерть подій.

Чи... зупинити все на старті,

Й не малювати хибних мрій!?

IV

У когось є! Було! Чи скоро!

Комусь не варто вже чекати!...

Хто не стикається із болем???

Хто зможе це пригальмувати?

Життя – зніма оман полуду,

І рамки соціум кує...

Театр – монолог абсурду,

Знайди у ньому лиш своє....

АДАПТАЦІЯ

Я бажаний у школі гість -
Мені вже виповнилось шість.
Я радий, як ніколи,
Бо йду уже до школи.

Я маю книжку, зошит є,

Хода –поважність додає.

Та зовсім ще не знаю

Хто там мене чекає......

Дзвінок і школи двері,

А я іще у сквері....

Бо не встига матуся,

А я ж у неї вчуся!?......

Стріча мене «незнана»,

Та всі говорять «мама»!

Чому? Ще Вам не скажу......

Та їй я ой покажу......

У мене ж є рогатка,

Словечки є від татка....

Бабусі «сюсі-пусі»,

І я бува не в дусі....

Оглянувсь, тут й крім мене

У неї є проблеми....

Там несміяна плаче,

Там хлопчик чомусь скаче....

Той дістає машинку...

Нема її спочинку......

Нас посадили, руки прямо

Ну спробуйте сидіть так само,

Як сонечко в вікні сміється...

На задній парті хлопчик бється.

Хтось нишпорить у коридорі,

А муха заспівала в шторі...

Бурчить животик мій зрадливо,

Жме чобіток новий жахливо....

Тут слово чув, та вже не знаю .

Тут всі чужі – Кого спитаю?

Чи дочекаюся підмоги

Й додому рідної дороги!

За що мені така наука,

Мабуть, за таткового лука.....

Чи за матусені сережки

Чи? ......Вже не розбереш...

 

ГРУПА РИЗИКУ....

Бувають люди із кави. 
І також бувають із чаю. 
Відтак є (ці)каві. 
А є (надзви)чайні. 

Буває багато грошей, 
А зовсім немає ласки. 
Тоді все навкруг черствіє, 
І ми вже не вірим в казку.... 

Бувають щоденні грози, 
Байдужість і неповага. 
Не хочу такої прози, 
У мене душевна спрага... 

Буває, що поряд натовп, 
А погляд мій десь зникає... 
На мене немає часу, 
Надія тихенько вмирає.... 

Буває я сам з собою 
І більше нікого не треба.... 
Так завмирає слово 
І в ньому немає потреби..... 

Буває – співаю, літаю 
І я господар світу... 
Та «РЕВО», пігулки й «Вінстон» 
Шліфують свою просвіту.... 

Бувають у мене й тебе 
І світлі,і темні полоси...... 
І кожен ішов на ризик, 
А десь і летів навскоса.... 

Буває...Та треба знати 
Усе у житті не вічне.... 
Не випробовуй долі... 
Життя – надзвичайно величне....... 

Всі діти по своєму є унікальні, 
Просто не можемо часто збагнути, - 
Кави чи чаю в дитини найбільше 
Що їх штовхає до «ризику» групи....