Національне
виховання — виховання дітей на
культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та
багатовіковій мудрості, духовності.
Постає як створена народом сукупність ідеалів,
поглядів, переконань, традицій, звичаїв, інших форм соціальної практики,
спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючого покоління, у процесі
якої воно засвоює духовну і матеріальну культуру нації, виробляє національну
свідомість. Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного
і демократичного виховання, забезпечує етнізацію дітей як необхідної та
невід'ємної складової їх соціалізації.
Національне
виховання духовно відтворює в дітях народне, увічнює те специфічне,
самобутнє, що є в кожній нації, а також загальнолюдське, спільне для всіх
націй. Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка
цінує національну та особисту гідність,
совість і честь. Так
формується національний характер.
Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача
молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу,
своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України, які
передбачають національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну,
художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток
індивідуальних здібностей і таланту.
Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає
виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина,
товариша.
Громадянське виховання — формування громадянськості як інтегрованої якості
особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціальне,
політичне і юридичне дієздатною та захищеною.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі моральні ідеали,
почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні
риси громадянина формуються в молодому віці, під впливом загальнонародних,
національних цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на
кожному етапі представляють сім'я, школа, різноманітні колективи.
Одним із критеріїв і результатів громадянського виховання є
громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова
культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання
за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні
взаємини у світовому співтоваристві.
Громадянськість — духовно-моральна цінність, світоглядна і
психологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і
відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Застосування форм і методів громадянського
виховання покликане формувати в
особистості когнітивні (лат.cognitio – знання,
пізнання), нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати,
ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні
висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок
адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших,
самореалізуватися.
|