15 лютого Україна вшановує День пам"яті своїх синів - молодих воїнів, які загинули на чужій землі Афганістану.Цього дня останній солдат залишив цю країну. Майже 10 років проливали там кров наші юнаки.  

        Оплакує ненька-Україна 2376 своїх синів, які не повернулися додому.

        Щороку в цей день схиляють знамена над полеглими, подають на  службу Божу за тих, що загинули. Учні нашого закладу також вшанували полеглих в Афганістані поклавши квіти до пам"ятника "Чорний тюльпан".

        Минув час. І для себе кожен афганець багато зрозумів. Дружба у мирні дні має велике значення, але найцінніша дружба - військова - та, яка склалася, коли разом воювали, виручали один одного у бою. Повернувшись з Афганістану, колишні воїни об"єднались у Спілку ветеранів Афганістану. 

        Воїни-афганці завжди раді зустрічі з підростаючим поколінням. Щороку вони приходили на зустріч із старшокласниками школи,  де ділилися спогадами про роки проведенні в Афганістані. А цього року учні школи завітали у Спілку ветеранів Афганістану, де відвідали кімнату-музей,  прослухали розповідь  Гуріновича Олександра  Васильовича про роки проведені в Афганістані. В ході розповіді учні вели діалог з Олександром Васильовичем, порівнюючи події минулого Афганістану з подіями, які склалися на сході нашої країни. Також учні 10 класу мали змогу вдосконалити  практично  свої вміння із розбирання і складання автомату. Під кінець зустрічі учні подякували за змістовну розмову та дійшли спільної думки, що кожен повинен бути патріотом своєї країни, та готовим стати на її захист, але ще важливіше жити в мирній державі, без війни і насилля. 

       О, Україно! Ніжно пригорни

       Усіх живих синів своїх, як мати,

       Щоб ми уже не бачили війни,

       Не чули щоб ніколи звук гармати.